ВІСТІ З ОКРАЇН

07.06.15

"ГРУстная" поездочка: под Счастьем ВСУ разбили еще одну группу диверсантов вместе с их командиром
"ГРУстная" поездочка: под Счастьем ВСУ разбили еще одну группу диверсантов вместе с их командиром
Согласно оперативным данным, украинские бойцы под г.Счастье на Луганщине разбили еще одну сводную группу диверсантов ГРУ ГШ РФ.
07.06.15
  Туристи вважають, що Солотвино є гідною альтернативою відпочинку в Криму. Сьогодні, коли жителі України не можуть вільно заїжджати в Крим, Солотвино стало єдиним місцем де можна підлікуватися людям із остехондрозом.
06.06.15

Метеорологи прогнозируют, что нынешнее лето будет неустойчивым, с большими перепадами температур, сильными ливнями и шквалами.

Как сообщила на пресс-конференции в четверг заведующая отделом климатических исследований и долгосрочных прогнозов погоды Украинского гидрометеорологического института Вазира Мартазинова, в целом июнь и июль будут не очень жаркими, но дождливыми, в августе будет жарко и засушливо, но в целом температура не будет подниматься выше 31 градуса.

                      
       


        
 
               

 





Рубикон - главная

Рубикон - главная
Версия для печати

01.09.13   Росіяни і європейська культура,чи сумісно це взагалі?

...Вагон, повний різномастих передовиків і передовиць, віз Васю з Росії в Польщу. З любов`ю.  
В купе, окрім нього, ще був один мужик з Челябінська і двоє передовиків з Нижнього Тагілу – Вован і Гена. З ними було весело; нижньотагільці дали зрозуміти, що не перший раз їдуть за бугор. „Всьо будєт Тагі-і-іл!..” – запевняв його Вован. Відчувалося, що в цьому йому можна вірити на слово.
До Польщі доїхали, практично, без пригод –лише два рази сміху раді смикнули за стоп-кран і на якійсь станції копняками погнали провідника за водярою, бо у того вже закінчилася.
 
Польща зустріла Васю тишею і спокоєм провінційних міст і небаченою до сих пір чистотою.
Вася зустрів Польщу пост-алкогольним синдромом.
Цивілізаційний обмін відбувся.
 
Що цікаво: давно відмічено, що деякі туристи, особливо мешканці всіляких грандіозних промзон (непристосованих для життя в принципі), попадаючи вперше закордон, впадають в депресивно-тривожний стан. Вони не можуть самі собі пояснити причини цього роздратування. Між тим це звичайне не сформульоване формально усвідомлення того, в яких умовах проходило його власне життя. Чому?.. За що?.. – задається він питанням і не може знайти відповідь. Він згадує роздовбані вулиці і загиджені тротуари, згадує різнокольоровий дим заводських труб, згадує похмурі наелектризовані лиця своїх співвітчизників і гидливо-зверхні погляди ментів, згадує той психологічний стан перманентної готовності відповісти агресією на агресію, якого він зміг позбавитися тільки тут і лише на третій день... Що називається – попустило...        
А ще іноді появляється немотивована лють до цих – ситих, спокійних, ухожених, що спокійно кидають свої авто не запертими і тихо попивають каву на відкритих терасах. Він відчуває, що в цьому є якийсь кайф і навіть спробував якось відколотися від своїх, щоби посидіти отак за кавою. Каву попив, але кайф не піймав. Не відчув, в чому його суть. Тоді він зробив логічний висновок – то все дешеві понти і випендрьож перед простими і класними пацанами, як от Вася.
Напевне, саме з цього моменту місцеві почали глухо дратувати Васю. Відчуття тої невидимої стіни, яка назавжди відокремлює його і таких, як він, від ось цього розміреного життя з традиційною ранковою кавою, - це відчуття почало розвивати своєрідний комплекс мешканця гетто, людини іншого сорту... Кінцево добило Васю те, що місцеві, як вияснилося, взагалі не цікавилися його великою Росією. Вони навіть не знали, що таке Челябінськ!.. Якось він зі своїм пивом підсів до компанії місцевих – для встановлення дружніх стосунків на міжнародному рівні і донесення в їхні вуха чисто конкретної правди про миролюбну політику Путіна. Контакт не відбувся – місцеві були нової, пост-совкової формації і майже не розуміли його челябінський діалект; він, в свою чергу, не зміг розшифрувати „братню” слов`янську мову. Вася зумів тільки повідомити, що прибув на контакт з Челябінська. „Челябінськ?..” – перепитав один з місцевих, на що другий йому відповів: ”То є за Львовом.” Третій відразу поправив: „То є за Москвою!” На що перший відреагував досить збуджено: „Матка боска!.. То є Китай?..” Третій на це відповів досить дипломатично: „Поки що – ні”.
Вася зрозумів, що не доб’ється від них того, чого так добивався Костя Остен-Бакен від Інги Зайонц – себто, взаємності, і повернувся назад до компанії славних і зрозумілих його душі нижньотагільців – Гени і Вована. От, класні пацани!..        
 
З того моменту Дуб Ровський кінцево зрозумів, „Запад є Запад, Восток є Восток”. Звісно, не в такій конкретно формі, бо вечірні серіали (основний канал інформації про всесвіт) про Кіплінга по російському ящику не демонстрували. Але по суті він відчув саме це. І буденна для російського телебачення сентенція про злобний „Запад”, який завидує, а тому не любить Росію, сентенція, в якій рельєфно випирав віковічний ментальний антагонізм Московії по відношенню до Європи, наповнилася для Васі вагомою емоційною конкретикою.
Відтепер, грюкачи своїм стаканом об стакани Гени і Вована, він згадував недобрим словом (а то й двома...) і Катинь, і Смоленськ, і все, що було хоч якось пов’язане з Польщею. При цьому не забував випити за здоров`я як Мінібаєва з Пожарським, так і Суворова – адже ті накостиляли пшекам...
 
Загалом, Вася поступово „заводився”...
В ньому, на противагу провінційним комплексам, почав прокидатися отой ординсько-імперський суворовський солдат, предметом гордості якого є жорстоке придушення повстання Костюшко. Це була віковічна жорстокість звіра в клітці. Не знаючи, що таке свобода і не маючи можливості добитися її для себе, він ненавидів будь-який прояв свободи чи навіть бажання цієї свободи у інших народів. Відповідно, його підсвідомо дратували й реальні плоди суспільства вільних людей.
 
Вася – „Дуб” Ровський поступово заводився...
Якось йому навіть захотілося дати в морду одному пшеку офіціанту – той надто ввічливо посміхався, приймаючи замовлення і Васі здалося, що пшек над ним глузує. Ну, а чим це можна ще компенсувати, як не в морду?.. А тут ще нижньотагільські пацани так прикольно розповідали, як вони рік тому відбуцкали одного такого офіціанта прямо на варшавському стадіоні...  
Але на той раз Вася надто мало випив, а офіціант поводився надто ввічливо і не дав такого поводу.
 
На виході з того пивного генделика до Васі причепився якийсь рекламний клоун у костюмі кота з пакетиком котячих сухариків в передніх лапах. Вася понуро обійшов його, тримаючи руки в кишенях, з потаємною надією, що той не відчепиться... Клоун не відставав; періодично натренованими рухами він хвацько кидав ті сухарики собі в пащеку, голосно плямкаючи від кайфу, а потім пропонував зробити те ж саме й Васі, пхаючи йому це під ніс. В один з таких моментів Вася невдало повернув голову і кіт таки тицьнув своїм сухариком Васі в носа. Цього було достатньо. Вася вхопив кота за хвіст. Той, як і належить коту в таких випадках, несамовито заверещав і почав крутити пальцем біля голови. Вася підтягнув кота до себе... Блаженна посмішка, мов сонячний зайчик, блукала Васіним фейсом – накінець-то!
Тут з генденлика вивалився Вован; миттєво оцінивши ситуацію, він проревів свій бойовий клич: „Тагі-і-іл!..”, і снайперськи метнув у котяру пивною банкою. Якісне німецьке пиво вже в процесі польоту видало на-гора ніжно-жовтувату піну. Кіт, почувши короткий зразок мови нападників, миттю ідентифікував їх національну належність і так же миттєво вирішив, що краще залишити в руках азійських агресорів хвоста, аніж живим попасти їм в лапи. Так і зробив...
 
...Вася з деяким розчаруванням крутив в руках поролонового, обтягнутого сірим авізентом хвоста. Таки втік, гад!..
Компанія розтягнулася на всю ширину тротуару, святкуючи свою маленьку перемогу. Гримуча суміш пива, водяри і адреналіну вимагала продовження банкету. Під`їхав автобус. Їм байдуже було, куди їхати, то ж сіли. В автобусі неквапливо доганялися пивом. На кінцевій вийшли. Якийсь парк... чи ліс... А, пофіг! – вирішила компанія, тим більше, що Вован по-хозяйськи захопив з собою чим догнатися і чим закусити. А тут – природа! Все було в касу.
Зайшли в лісок, знайшли не загиджену поляну. Власне, тут всі поляни були не загиджені, тож зупинилися на першій.
Це, напевне, був самий класний вечір за всю поїздку – ніяких тобі поляків з їхньою довбаною кавою, ніяких тобі полячок... гм... з їхньою довбаною кавою... Можна побазарити з пацанами по-людськи, можна анегдота неквапливо викласти по-людськи, а не озиратися – чи нема тут поблизу пшецького мента.
Ну, давай, пацани, за Росію!
День-дзень...
Глюк-глюк...
Плям-плям-плям...
Харашо-о!..
Бля-бля-бля...
Мать-мать-мать...
 
Васю трохи розморило... напевне, від свіжого повітря. Кажуть, що дехто умудряється від нього п’яніти, - оце економія!..
Вася „Дуб” Ровський навіть закимарив...
Розбудив його чийсь незнайомий голос поблизу. Слів Вася спросоння не зміг розібрати (от вже ця пшецька мова!..), але сама інтонація йому не сподобалася. Вася прокліпав очима і глянув у той бік – там стояв ще один рекламний клоун, тільки вже в костюмі ведмедя. Стояв і гиркав на Васю, зображаючи з себе справжнього ведмедя. „Ти на кого хрюкаєш, бидло?” – піднявся Вася, відчуваючи знайомий мідний присмак, як це часто у нього бувало перед мордобоєм. „Ну, давай, як мужик з мужиком! Чи може ти, чмо, тоже чухнеш звідси, як та котяра?”
Вася „Дуб” Ровський не став чекати, поки клоун відповість йому щось притомне. Вася вдарив, вклавши в цей удар всю свою генетичну лють до цієї чистоплюйської цивілізації...
Ну, і пацани з Тагіла також добавили свою порцайку...  
    
Отак все це було. І це – чиста правда!..



Список новостей

Наши контакты:
Savchyn55@gmail.com

Україна

Copyright © САЙТ НАДЗВИЧАЙНИХ НОВИН, Все права защищены

Рубикон - главнаяСрочностатьиРубрикиновостиТворчістьНавігаціяФОТОВІДЕОТворчістьФорум ФАЙЛИГостевая книгаКарта моего сайтаАдминВидео

Лiчильник вiдвiдин Counter.CO.KZ - безкоштовний лiчильник на будь-який смак!

ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS