ВІСТІ З ОКРАЇН

07.06.15

"ГРУстная" поездочка: под Счастьем ВСУ разбили еще одну группу диверсантов вместе с их командиром
"ГРУстная" поездочка: под Счастьем ВСУ разбили еще одну группу диверсантов вместе с их командиром
Согласно оперативным данным, украинские бойцы под г.Счастье на Луганщине разбили еще одну сводную группу диверсантов ГРУ ГШ РФ.
07.06.15
  Туристи вважають, що Солотвино є гідною альтернативою відпочинку в Криму. Сьогодні, коли жителі України не можуть вільно заїжджати в Крим, Солотвино стало єдиним місцем де можна підлікуватися людям із остехондрозом.
06.06.15

Метеорологи прогнозируют, что нынешнее лето будет неустойчивым, с большими перепадами температур, сильными ливнями и шквалами.

Как сообщила на пресс-конференции в четверг заведующая отделом климатических исследований и долгосрочных прогнозов погоды Украинского гидрометеорологического института Вазира Мартазинова, в целом июнь и июль будут не очень жаркими, но дождливыми, в августе будет жарко и засушливо, но в целом температура не будет подниматься выше 31 градуса.

                      
       


        
 
               

 





статьи



« Мы это пережили и не хотим больше!  | В начало |  По новой Конституции Украину поделят на волости и уезды »


Комунізм робив винуватими усіх

04.05.15 18:06

Підпис Молотова під відомим Пактом про переділ кордонів Європи є документом, що покладає на СРСР співвідповідальність за розв'язування злочинної Другої світової війни.

Отож принаймні до 22 червня 1941 року формула "друг мого ворога - мій ворог" означала, що Радянський Союз як союзник злочинця Гітлера був ворогом усьому цивілізованому людству. Саме це й підтвердила Ліга Націй, виключивши СРСР зі свого складу за вчинення агресії.

Ось чому спільні паради нацистської й радянської армій на окупованих територіях - це паради спільників-злочинців. І, відповідно, кожен, хто боровся проти режиму Сталіна, має бути пошанований людством як герой і захисник добра.

Ось так і формується світоглядний, а то й психічний конфлікт, що його людство все ще не може вирішити. Бо насправді тут ми не маємо класичної ситуації боротьби добра зі злом.

Правдою є те, що злочинних режимів, які спершу дружно розв'язали найкривавішу в історії війну, було двоє. А тоді один із них зрадив іншого, і вони зчепилися у кривавому герці.

Прості громадяни обох держав - як і громадяни всіх інших втягнутих у війну держав - стали заручниками кривавих диктаторів.

Ось чому радянський солдат, що окуповував Польщу чи вів безглузду фінську кампанію, був виконавцем злочинних наказів, тоді як той же радянський солдат, що зламав хребет гітлерівській армії під Сталінградом і дійшов до Берліна, був героєм і визволителем.

Як у фінських снігах загинула елітна українська дивізія

Ось чому у вересні 1939 року ті галичани, що зустрічали радянські війська як визволителів від польського режиму, проводжали їх у червні 1941-го уже як окупантів, зустрічаючи як визволителів тепер уже війська німецькі.

Минув рік-другий, і нащадки Ґьоте і Гайне настільки вжахнули своїми звірствами, що вже меншим злом почали видаватися можливі звірства з боку вірних ленінців і сталінців.

У фільмі Анджея Вайди "Катинь" є дивовижний епізод, коли на мосту через Сян зустрічаються втікачі від нацистів і втікачі від совєтів. Обидві сторони діляться жахами окупації і не ймуть віри одні одним. Бо душа прагнула чіткої лінійної картини: ось тут зло, а там - добро. Проте такої ясності Господь не дав ні їм тоді, ні нам, грішним, тепер.

Лешек Колаковський якось задав влучне запитання: "Хіба зек, що вмирав у Воркуті, мав почуватися задоволеним і щасливим від того, що він уникнув такої ж участі в Дахау?"

Подолання нацизму є безсумнівним добром, тоді як перемогу комунізму не можна вважати абсолютним добром - оскільки вона прикрила його власні злочини, вчинені раніше, та уможливила подальші злочини на території СРСР (наприклад, знущання над тими ж нещасними солдатами-визволителями, які потрапляли в німецький полон; їх трактували як "дезертирів, що перейшли на бік ворога" з подальшою каторгою в Сибіру). А тоді додалися ще й злочини "визволителів-окупантів" на добрій половині окомуністиченої Європи.

Проте це якраз і не вміщується у традиційну лінійність історичної пам'яті. "Мої діди боролися з нацистами - як можна їх звинувачувати у чомусь?".

Митрополит Шептицький, до речі, також очікував, що "ворог мого ворога - мій друг", а тому, вжахнувшись злочинам сталінського режиму, привітав 1941 року німецьку армію як визволительку. Ось чому, з волі недругів, він досі носить на собі тавро "гітлерівського колаборанта".

А Сталін та його поплічники, які розв'язали разом із Гітлером Другу світову війну й упродовж майже двох років любенько колаборували із ним, постачаючи його продовольством і стратегічними матеріалами (а також, до речі, ділячись досвідом концентраційних таборів!), досі є чистими в очах людства, бо, як відомо, "переможців не судять".

Так формується викривлена моральна шкала для оцінювання людського болю.

Зойки невинних жертв у катівнях гестапо вражають нашу уяву і сприймаються як легітимна підстава для боротьби з нацизмом. Зойки невинних жертв у катівнях НКВД/КГБ залишають нас байдужими, не служать у наших очах достатньою підставою для боротьби з комунізмом і спонукають нас лише до цинічних розважань про "неминучу плату за утвердження великої держави".

"Чорні дошки" Голодомору. Економічний метод знищення громадян УРСР

Моральні втрати від такої диспропорції очевидні. У своїй книзі "Лихо століття" Ален Безансон слушно зауважив:

"Треба опиратися спокусі розглядати одну смерть як жорстокішу за своєю природою, ніж інша: на жодну з них неможливо подивитися зблизька. Ніхто не знає, що відчувала дитина, вдихаючи газ "циклон Б" чи вмираючи з голоду в українській хаті. Позаяк людей убивали за межами будь-якого правового поля, потрібно казати, що вони всі - й одні, й інші - загинули жахливо, тому що були невинними".

До речі, саме той аргумент про "неминучу плату за утвердження великої держави" мені доводилось чути навіть від молодих людей під час своїх виступів: "Хіба ж можна отак огульно очорнювати комуністичну владу? Адже крім ГУЛАГу й КГБ були ще Дніпрогес та індустріалізація країни, перший супутник і Юрій Гагарін. Хіба можна забути ентузіазм відродженого народу?".

Що ж, нема сумніву - все це було.

Але тоді прикладімо ту саму моральну шкалу й до режиму нацистського.

Кожен, хто читав "Три товариші" Еріха Марії Ремарка, уявляє собі, якою руїною була Німеччина до 1933 року: люди отримували зарплату щодня й мерщій бігли до крамниць, щоб скупитись, бо до вечора ці гроші вже знецінювались. Прихід до влади нацистів виглядав спасінням для держави: життя стабілізувалось, економіка пішла вгору, Німеччина розбудувалась, стала світовою потугою, люди щиро обожнювали свого фюрера й палахкотіли ентузіазмом.

Нацистський агітпроп у листівках (АРТЕФАКТИ)

Кадри німецької кінохроніки підтверджують це не менш переконливо, ніж кадри кінохронік сталінських. То, якщо йти за логікою моїх опонентів, чому ми маємо "огульно очорнювати нацизм"? І чому увесь час нагадувати про жертви нацизму, якщо, кажучи словами Лешека Колаковського, "з точки зору виробництва трупів досягнення Сталіна набагато вищі, ніж Гітлера"?

Саме викривленість оцінювання обох режимів спонукала того ж Лєшека Колаковського в США, а в Україні - Ярослава Грицака вдатися до жанру гіркої пародії, іронізуючи над тим, про що говорив би світ, якби Другу світову війну виграв Гітлер.

Прочитати варто обидві пародії, тоді як я наведу цитату лише з пародії Колаковського:

"А що стосується самого пана Гітлера - наскільки ж спрощений образ цієї людини залишили нам роки пропаганди часів холодної війни! Ми часто забуваємо про те, що він зініціював деякі фільми, які, хоч би ми були незгодні з їхнім змістом, були досконалі з художнього погляду.

Він видав розпорядження друкувати твори Ґьоте і Шіллера. Будував дороги й показні громадські будівлі, уважно обговорюючи безліч проектів із архітекторами (декотрі з них були його друзями); подолав безробіття в Німеччині, а згодом у всій Європі, тоді як ми нині в Сполучених Штатах маємо сім мільйонів людей без роботи!"

Відчай істориків цілком зрозумілий: пам'ять людства явно "напівпровідникова". В один бік "струм пам'яті" проходить легко, в інший бік - його заблоковано. Втім, може, варто на все це не звертати увагу - мовляв, якось утрясеться?

Шляхетність чи вина дисидентів?

Що ж, приблизно так і думали ми, українські дисиденти, коли зреклися права домагатися покарання наших кривдників. Мовляв, підведімо під нашим минулим риску і почнімо "жити спочатку".

Я особисто був переконаний, що злочин комунізму настільки страхітливий, що він, як злочин Каїна, не підлягає людському судові. Тому і сказано у Біблії: "І вмістив Господь знака на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне його" (Бут. 4:15). Що це - хіба Господь цим самим не виводить Каїна з-під суду й кари? Та ні, Він залишає цей суд і кару за Собою.

У цьому табу на людське покарання виразно вчувається настанова ап. Павла: "Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь" (Рим. 12:19).

Отож поголовна більшість дисидентів - або, як прийнято тепер казати, борців Руху опору - не стали суддями. Багато із них вважали, що судовий процес проти виконавців злочинів комунізму підірвав би будь-який лад у суспільстві, бо перетворив би його на місиво помсти, обмови й цинічного зведення порахунків.

Чому? Та тому, що комунізм робив винуватими усіх: не лише суддів чи прокурорів, а й учителів, що навчали учнів облудної доктрини; лікарів, що відмовлялися надавати допомогу "ворогам народу"; робітників, що піднімали руку на зборах на підтримку кривавих судилищ; і навіть батьків, що відмовлялися переказувати дітям правду про комуністичні звірства. Хто ж би мав тоді бути суддями?!



Рубрики: Війна перемога

« Мы это пережили и не хотим больше!  | В начало |  По новой Конституции Украину поделят на волости и уезды »


Комментарии



Нет комментариев




Новое сообщение
Предварительный просмотр
Войти через:
Имя*:
E-mail (будет скрыто):
 
 
* Поля обязательные к заполнению
Версия для печати

Наши контакты:
Savchyn55@gmail.com

Україна

Copyright © САЙТ НАДЗВИЧАЙНИХ НОВИН, Все права защищены

Рубикон - главнаяСрочностатьиРубрикиновостиТворчістьНавігаціяФОТОВІДЕОТворчістьФорум ФАЙЛИГостевая книгаКарта моего сайтаАдминВидео

Лiчильник вiдвiдин Counter.CO.KZ - безкоштовний лiчильник на будь-який смак!

ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS