ВІСТІ З ОКРАЇН

07.06.15

"ГРУстная" поездочка: под Счастьем ВСУ разбили еще одну группу диверсантов вместе с их командиром
"ГРУстная" поездочка: под Счастьем ВСУ разбили еще одну группу диверсантов вместе с их командиром
Согласно оперативным данным, украинские бойцы под г.Счастье на Луганщине разбили еще одну сводную группу диверсантов ГРУ ГШ РФ.
07.06.15
  Туристи вважають, що Солотвино є гідною альтернативою відпочинку в Криму. Сьогодні, коли жителі України не можуть вільно заїжджати в Крим, Солотвино стало єдиним місцем де можна підлікуватися людям із остехондрозом.
06.06.15

Метеорологи прогнозируют, что нынешнее лето будет неустойчивым, с большими перепадами температур, сильными ливнями и шквалами.

Как сообщила на пресс-конференции в четверг заведующая отделом климатических исследований и долгосрочных прогнозов погоды Украинского гидрометеорологического института Вазира Мартазинова, в целом июнь и июль будут не очень жаркими, но дождливыми, в августе будет жарко и засушливо, но в целом температура не будет подниматься выше 31 градуса.

                      
       


        
 
               

 





новости

04.05.15 Із вигнанням нацистських окупантів Україна не отримала волі

На перший погляд може здатися, що пам’ять про ту війну просте відображення минулих подій, такими як вони були в дійсності. Але чому ж так багато пристрастей кипить навколо окремих її епізодів, чому у суспільстві не має єдності щодо тих чи інших інтерпретацій причин, ініціаторів, жертв і героїв та ба навіть щодо дат початку і кінця, а також назви війни існують розбіжності. Усе це обумовлено тим фактом, що колективна пам’ять як певний соціальний феномен не є чимось сталим, стабільним, а залежить від зовнішніх чинників, які час від часу впливають на неї, викликаючи неминучі деформації.

       За радянського періоду межі пам’яті про так звану Велику Вітчизняну війну радянського народу (Радянського Союзу) були суворо визначені домінуючим суб’єктом – керівною верхівкою СРСР. Офіційна інтерпретація епізодів даної події могла відбуватися лише у контексті існуючої (у певний період післявоєнної історії СРСР – доби культу особи, хрущовської відлиги, брежнєвського застою) домінантної пам’яті, метою створення якої було формування якісно нової ідентичності.

       Починаючи з перших повоєнних років, героїчне минуле народу було об’єктом ідеологічних спекуляцій радянського режиму – сталінізації, десталінізації, реабілітації Й. Сталіна, Г. Жукова, гіперболізації ролі у війні М. Хрущова, Л. Брежнєва та інших значущих фігур, слугувало у якості головного доказу "керівної" ролі партії. По-суті, перемога у війні створила нові умови для легітимації комуністичного режиму, несучі конструкції якого, були підточені довоєнною жорстокою практикою голодоморів і репресій, національно-культурних утисків тощо.

       Війна з її численними реальними і міфічними проявами героїзму і жертовності надала необхідний матеріал для створення патріотичних символів і домінантної пам’яті. Більше того, спільна боротьба народів СРСР з ворогом давала можливість, не ігноруючи, а скоріше навпаки, акцентуючи увагу на місцевій специфіці, створювати модель загального патріотизму, єднання громадської свідомості і офіційної комуністичної ідеології, по-суті, те на чому базувалася нова радянська ідентичність. Мова йшла не про правдиве відтворення подій війни, а про творення, шляхом сепарації реальних спогадів, виокремлення одних і замовчування інших, потрібного, на поточний момент, міфу Великої Вітчизняної війни.

       Такий міф про Велику Вітчизняну війну, базову основу якого складали ідеологеми про полум’яний радянський патріотизм і масовий героїзм, про морально-політичну єдність радянського суспільства, керівну роль комуністичної партії, єдність фронту і тилу, дружбу народів СРСР тощо, покликаний був зіграти особливу роль у єднанні радянського суспільства. Тому у ньому не могли знайти відображення факти, події, історичні постаті, які не вписувалися або відверто конфліктували з означеним переліком ідеологем. У величезному просторі пам'яті про Велику Вітчизняну війну, висвітлювалися лише окремі, "підходящі" ділянки, "оточені" зонами замовчуваної "антипам’яті", на кшталт правди про початковий період війни, масовий перехід на бік ворога червоноармійців, колаборація з окупантами місцевого населення, антикомуністичний партизанський рух тощо.

       Здавалося усе це уже відійшло в минуле, Україна уже понад 20 років творить нову історію, та несподівано наш волелюбний народ, який ніколи не міг миритися з тиранією, національним гнітом, приниженням власної гідності, почув на свою адресу звинувачення в "фашизмі", "нацизмі" та інших смертних гріхах. А згодом "заговорила" зброя: "братський" народ прийшов "визволяти" Україну від … українців. Прийшов абсолютно впевнений у своїй правоті, у "святості" своєї місії, в очікуванні вдячності від братів-українців. Деякі фахівці називають такий феномен – масовою шизофренією російського соціуму. Але це, в принципі, відомий наслідок дії згадуваних маніпулятивних технологій, "промивки мізків", навіювання та інших.

       Але небезпека для нас не лише в такому опосередкованому застосуванні арсеналу інформаційно-психологічної війни – зомбуванні власного народу країною-агресором. На нас теж щодня виплескується шалений вал потенційно небезпечної інформації і цьому необхідно протистояти. А протистояти завжди легше знаючи характер зброї з якою на тебе нападають. Одним з досить дієвих методів маніпуляції свідомості, зокрема історичної, є, так зване, термінологічне "мінування", яке полягає у викривленні первинної правильної суті принципово важливих, базових термінів і тлумачень загально світоглядного та оперативно-прикладного характеру.

       Наприклад, співробітника спецслужби, який займається збором таємної інформації, можна, в залежності від потреби, називати як розвідником, так і шпигуном. Але за суспільною традицією, розвідником іменують "свого" – співробітника власної вітчизняної спецслужби, шпигуном "чужого", тобто іноземного агента, підкреслюючи негативний відтінок цього поняття. Аналогічно співвідносяться і поняття "партизани" (якщо свої), тобто нерегулярні військові угруповання, які діють у тилу ворога і "бандформування" (якщо ворожі).

Зазначені обставини надають великих можливостей для здійснення маніпуляції історичної свідомості засобами звичайної мови. Російська інтерпретація подій, пов’язаних з революцією гідності в Україні, побудована на пропагандистському словнику, стереотипах, пропагандистських кліше часів Другої світової війни. Коли зтикаєшся з тими потоками бруду, який виливається із ЗМІ та інтернет-сайтів, підконтрольних Росії, то складається враження ніби час зупинився на межі середини 1940-х. Коли мова заходить про дії патріотів України, слова-ярлики сиплються немов горох з прорваного мішка: "нацисти", "фашисти", "бандерівці", якщо мова про наших військових, що діють у зоні АТО, то вони іменуються не інакше ніж "карателями".

       Водночас як у самій РФ, так і на тимчасово окупованій українській території, якій придумане нове ім’я "Новоросії", звучить пафосна риторика про захист цієї самої "Новоросії" від фашистів та іншої "нечисті", захист пам’яті про велику Перемогу, а також звучать заклики до визволення від усього цього самої України. Як бути у цій ситуації? Як запобігти подальшому збільшенню кількості зомбованих "памятью о великой Победе" уже за рахунок нашого, не завжди національно свідомого (особливо на Сході і Півдні країни) населення? Цілком логічним було б застосувати проти ворога його ж зброю, у даному випадку, інформаційно-психологічну. Але чи варто опускатися до маніпуляцій свідомістю тим на чийому боці правда? Тим більше, що правда долає врешті усі, навіть дуже витончені, маніпуляції.

       Але, як не парадоксально це звучить: щоб знешкодити ворога у сьогоденні, треба позбавити його минулого, вірніше позбавити його можливості крутити тим минулим, як то кажуть: "як циган сонцем". Іншими словами, щоб позбутися реальної війни сьогодні, необхідно позбутися міфів війни минулої. А це можливо за умов розвінчання, деконструкції цих міфів. Одним із таких є міф "визволення" України у 1944 році.

       Термін "визволення" передбачає позбавлення кого-небудь неволі, рабства, набуття ним волі, свободи, а у 1944 році Україна не стала вільною. Із вигнанням нацистських окупантів Україна не отримала волі, а лише позбулася одного з поневолювачів – нацистського окупанта. Це справді була знаменна подія у справі спасіння українського народу від знищення, але ця подія не знаменувала кінця цій справі. На зміну тікаючому окупанту повернувся попередній – радянський тоталітаризм, який уже показав себе голодоморами, репресіями, пограбуваннями власного народу та використанням його у якості гарматного м’яса у пеклі війни, одним з ініціаторів якої він і був. Він не визволив Україну, а лише звільнив її територію від запеклого конкурента, а ще раніше бажаного союзника, не визволяв її народу, а лише змінив суб’єкт панування, результатом якого, невдовзі, стали масові репресії та депортації, зокрема сотень тисяч українців, поляків та цілого кримськотатарського народу. Але усе це було оформлено у міф "визволення України", який є складовою міфа під назвою "Велика Вітчизняна війна".

       Цей міф "визволення України" не лише затемнив істинну суть справи зміни одного окупанта іншим, він ще й задавав систему координат пам’яті про війну, даючи право лише одним, з усіх тих хто боровся з нацизмом, вважатися справжніми "визволителями". Для інших було відведено місце "у тіні", а інших планувалося обернути на "табірний пил". Строката багатоколірністю картина Другої світової війни була ретельно підкоригована, уніфікована і набула чорно-білого стандарту "Великої Вітчизняної". Тому позбавляючись міфів минулого ми позбавляємося і небезпеки втратити зв’язок з реальністю і сьогодні.



Комментарии



Нет комментариев




Новое сообщение
Предварительный просмотр
Войти через:
Имя*:
E-mail (будет скрыто):
 
 
* Поля обязательные к заполнению
Рубрики: Війна окупанти


04.05.15 
 Із вигнанням нацистських окупантів Україна не отримала волі

Термін "визволення" передбачає позбавлення кого-небудь неволі, рабства, набуття ним волі, свободи, а у 1944 році Україна не стала вільною. Із вигнанням нацистських окупантів Україна не отримала волі, а лише позбулася одного з поневолювачів – нацистського окупанта. Це справді була знаменна подія у справі спасіння українського народу від знищення, але ця подія не знаменувала кінця цій справі. На зміну тікаючому окупанту повернувся попередній – радянський тоталітаризм, який уже показав себе голодоморами, репресіями, пограбуваннями власного народу та використанням його у якості гарматного м’яса у пеклі війни, одним з ініціаторів якої він і був. Він не визволив Україну, а лише звільнив її територію від запеклого конкурента, а ще раніше бажаного союзника, не визволяв її народу, а лише змінив суб’єкт панування, результатом якого, невдовзі, стали масові репресії та депортації, зокрема сотень тисяч українців, поляків та цілого кримськотатарського народу.
Комментировать
 

03.05.15 
 СЕЛОМ КОМАНДУЮТЬ БАБИ

Я родом з села, то ж проживаючи там, мені мимоволі довелося спостерігати за сі По суті, більшість чоловіків (якщо вони, звичайно, не відбулися господарниками-фермерами, що забезпечують левову частку сімейного доходу) просто так, без серйозного приводу з хати не втекти. Наприклад, один мій односельчанин зізнався, що ховав від дружини ключ від скутера в холодильнику під яєчним лотком. Але вона примудрилася його знайти. Тут підозрюють мужів у потенційній зраді на кожному кроці.
Комментировать

03.05.15 
 ПЕРЕСТАНЬТЕ УБИВАТИ ЛЮДЕЙ,ГРОМАДЯН НАШОЇ ДЕРЖАВИ

ДЛЯ САМИХ КОМЕНТАТОРІВ: мета цього посту - припиніть стріляти і вбивати мирних градждан, виконуйте свої бойові завдання без віялових "куди-попало" обстрілів (якщо, звичайно, вбивство мирного населення - не мета). Жалкую про кожну жертву на цій бійні, будь то загиблий з "Нацгвардії", іменного батальйону, Української армії, сепаратисти-терорист-ополченців-бойовик або мирний громадянин, особливе почуття - коли бачу убитих або поранених дітей або жінок. Це все насамперед люди - громадяни нашої країни і наші співвітчизники, а це і є переклад грецького слова - патріотизм.

Комментировать
 

Предыдущий   Следующий

07.06.15 

06.06.15 

24.05.15 

18.05.15 

17.05.15 

17.05.15 

17.05.15 

10.05.15 

09.05.15 

04.05.15 

07.06.15

"ГРУстная" поездочка: под Счастьем ВСУ разбили еще одну группу диверсантов вместе с их командиром
"ГРУстная" поездочка: под Счастьем ВСУ разбили еще одну группу диверсантов вместе с их командиром
Согласно оперативным данным, украинские бойцы под г.Счастье на Луганщине разбили еще одну сводную группу диверсантов ГРУ ГШ РФ.
07.06.15
  Туристи вважають, що Солотвино є гідною альтернативою відпочинку в Криму. Сьогодні, коли жителі України не можуть вільно заїжджати в Крим, Солотвино стало єдиним місцем де можна підлікуватися людям із остехондрозом.

Версия для печати

Наши контакты:
Savchyn55@gmail.com

Україна

Copyright © САЙТ НАДЗВИЧАЙНИХ НОВИН, Все права защищены

Рубикон - главнаяСрочностатьиРубрикиновостиТворчістьНавігаціяФОТОВІДЕОТворчістьФорум ФАЙЛИГостевая книгаКарта моего сайтаАдминВидео

Лiчильник вiдвiдин Counter.CO.KZ - безкоштовний лiчильник на будь-який смак!

ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS